Маленькі японці своєю поведінкою мало чим відрізняються від дорослих співвітчизників – вона такі ж спокійні, привітні, та наділені чудовою врівноваженістю. Навряд чи можна побачити в цій країні малюка, який заливається гіркими сльозами – як у людному місці, так і в домашній обстановці. Все це є наслідком особливого виховання, модель якого значно відрізняється від нашої, української. Що таке виховання дітей в Японії, і в чому його суть, які методики там присутні – саме про це і піде мова у нашій статті.
Як виховують дітей у Японії
Ця країна унікальна тим, що всі навчальні процеси там побудовані на принципі «добра дитина». Японський метод виховання сповідує напрям, згідно з яким кожна дитина є бажаною для своїх батьків, а це значить, що вони створюють для свого малюка тільки позитивний настрій.
Від японських батьків діти ніколи не чують фраз, настільки звичних для наших дитячих майданчиків: «Ти неслухняна дівчинка, я тебе не люблю» або «Ти поганий хлопчик, і будеш покараний за свою погану поведінку». За свої провини вони не отримують покарань, але при цьому з японських дітей виростають прекрасно виховані, чуйні і толерантні люди. Чому це відбувається? Як японці виховують дітей без нервів і зайвих емоцій? Причина криється в унікальній виховній системі, заснованій на багаторічних народних звичаях, які прищеплюються з глибокого дитинства.
Ступені японського виховання
Підходи до виховної системи практично ідентичні для всіх регіонів Японії. Всюди – у великих мегаполісах і невеликих провінціях кожен малюк спочатку отримує однакову частину любові і поваги від батьків і старших братів-сестер. Зазвичай виховання по-японськи передбачає поступове проходження трьох основних етапів:
- Ступінь перша – Імператор, цим «званням» наділені дітки з перших днів життя і приблизно до п'ятирічного віку.
- Ступінь друга – Раб – діти в періоді від 6 до 15 років.
- Третій щабель – Рівний – вік від 16 років і більше.
Всі методи, що застосовуються в Японії, ґрунтуються на співчутті до емоцій і розуму спадкоємця. Величезне значення батьки відводять виробленню навичок спокою і правильним манерам. Також не менш важливим завданням є привчання дитини правильно спілкуватися з оточуючими їх людьми будь-якого віку.
Філософія «ікудзі»: бог, слуга і рівний
Основний метод, застосовуваний у процесі виховання в Японії, називається «ікудзі». Про вікові параметри цього процесу було сказано раніше, в цьому розділі ми вирішили більш детально зупинитися на кожному з етапів японської філософії.
«Бог» (до 5 років)
Весь цей час до малюка дійсно ставляться як до маленького божества – йому потурають, виконують всі забаганки, і не карають за негідні вчинки. Цікаво, що в Японії навіть немовлята майже не плачуть, оскільки їх мами завжди насторожі, і добре знають, що малюкові потрібно в даний момент. Зі сторони це здається нерозумним потаканням малятам, але японці дотримуються зовсім іншої думки. Вони впевнені в тому, що таким чином батьки демонструють безмежну любов до своїх дітей.
«Раб» (до 15 років)
Цей період починається з шести років, і збігається з походом до школи. Малюки ходять на уроки, змінюється їх спосіб життя, вони набувають навички колективізму. Тут немає хороших і поганих, оскільки всі рівні, а найстрашнішим покаранням є відсторонення від колективу. Взаємовідносини в сім'ї набувають зовсім іншого характеру – від дітей вимагається відповідальне ставлення до навчання, у пріоритеті знаходиться команда – як у вигляді шкільного колективу, так і у вигляді сімейних відносин. Особисте відводиться на другий план, але при цьому батьківська любов нікуди не зникає, вона просто переходить у інший формат.
«Рівний» (Дорослий)
У цей час підліток вже стає рівноправним членом колективу, з ним починають рахуватися, довіряючи самостійне прийняття рішень в різних ситуаціях. Діти самі вибирають собі професію, тим самим формуючи в подальшому свою долю.
Методики раннього розвитку
Сучасні методики раннього розвитку в Японії – це величезний внесок у науку і медицину у вигляді досліджень у сфері психології, педагогіки і старих традицій. В цьому плані найбільш відомими і поширеними не тільки у своїй країні, але і в Європі, є розробки японських педагогів:
Метода Макото Шичида – для дітей від 6 місяців до шести років, основними принципами якої вважаються:
- всі діти – генії;
- вкрай важливі міцні взаємостосунки в сім'ї між дорослими і підростаючим поколінням;
- стимулювання дітей до навчання має проводитися за участю всіх п'яти органів почуттів;
- відтворення і послідовність є ключем до успіху в навчанні.
Методи доктора Сузукі, секрет успіху яких полягає в наступному:
- у всіх людей є здібності до музики, які потрібно розвивати з раннього віку;
- справжнє бажання наставника надавати допомогу;
- залученість дорослого на навчання нарівні з дитиною.
Методи виховання Масару Ібука з головними принципами:
- щира любов до маленької людини;
- можливість гідно оцінити всі бажання і прагнення дитини.
Враховуючи все це, будь-який батько має можливість самостійно формувати програму навчання», вибираючи найбільш вдалих для процесу матеріал.
Будь-яка система виховання, характерна для Японії, передбачає періодичність і сталість, але при цьому найголовніше в ній — батьківська любов і підтримка.
В чому полягає "загроза від відчуження" за японським традиціям
Традиції Японії полягають у тому, що суспільство цієї країни складається не з окремих особистостей, а з певних груп. І це цілком закономірно з точки зору спільного виживання – у групі набагато простіше і легше вирішуються багато проблем. Самотність – це страшне покарання як для дорослих, так і для дітей. Тому найбільш дієвим виховним впливом у цій країні вважається відлучення від колективу – як вдома, так і на роботі або в школі. Карати або засуджувати дитину сторонніми в Японії не заведено – для цього є батьки. Якщо дитина погано поводиться, мамі варто лише сказати, що над ним будуть сміятися – і цього буде цілком достатньо для того, щоб дитина заспокоїлася.
Діти і батьки: важливість «амае»
Якщо говорити про ставлення до старших, то тут діє так званий принцип «амае». Вся справа в тому, що виховання дітей в японській сім'ї – це прерогатива виключно мам. Основний обов'язок перед суспільством кожної жінки — бути хорошою матір'ю, і відмовлятися від таких зобов'язань в Країні Сонячного Сходу – поганий тон. Мама і її дитя надзвичайно близькі – як у побуті, так і в плані емоцій. Політика «Амае» базується на взаєморозумінні старшого і молодшого поколінь. Це означає, що діти мають можливість отримувати всебічну підтримку від дорослих, а старше покоління — від своїх дорослих дітей. Японські мами, висловлюючи свої теплі почуття дітям, з терпінням і розумінням ставляться до їх помилок, створюючи це саме «амае», своєрідний теплий зв'язок люблячих сердець.
Вельми показова в цьому плані одна традиція. У пологовому будинку зберігається шматок пуповини, її висушують і зберігають в особливій дерев'яній, красиво декорованій скриньці. Вона і є символічним знаком взаємозв'язку між мамою і дитиною.
Однак роль «амае» можлива і в більш широкій інтерпретації. У Країні Сонячного Сходу надзвичайно сильні традиції теплого спілкування між рідними людьми, і тому малюк спочатку сильно прив’язується до тата, братика, сестрички, або ж до бабусі-дідуся. При цьому вже вирослі або старші діти неодмінно зобов'язані бути хорошим прикладом для маленьких дітей, адже ті дуже люблять копіювати їхню поведінку і манеру спілкування.
Дитячі садки в Японії
Специфіка виховного процесу в японських дитячих садках істотно відрізняється від наших. Ключові особливості полягають у наступному:
- скромна обстановка в закладі;
- оптимально збалансоване і спеціально розроблене меню, де багато овочів, фруктів, злаків і молочних продуктів;
- незначна кількість дітей у групах до 8 чоловік, причому їх постійно переформовують з метою кращої соціалізації малюків;
- періодична зміна вихователів, щоб виключити особисту прихильність.
Головна мета формування дитячого характеру в цей період – виховання ключових якостей. Крім підготовки до школи, велика частина часу приділяється вивченню основ колективної поведінки.
Школи в Японії
Школа для дитини – надзвичайно важливий момент. Тут відбувається їх перетворення з Божества в Слугу, а закінчення навчального закладу символізує перехід у доросле життя. Дисципліна і традиції – ключовий слоган учнів в Японії. Також дуже важливе щире бажання вчитися. Для навчання в хорошій школі з шести років слід спочатку вступити в гарний садочок.
Далі слід продовжувати навчання у середній і старшій школі, після чого відкрита дорога в престижний вищий навчальний заклад. Початкова школа в Японії – безкоштовна, є також і приватні заклади, де рівень викладання набагато кращий. Середньостатистичний день звичайного японського школяра виглядає приблизно наступним чином:
- уроки в школі зранку;
- заняття в клубах або при самому закладі («дзюку»);
- повернення додому і сон.
Крім звичайних занять, початкова школі передбачає уроки з каліграфії та розвиток у сфері мистецтв. Загалом діти вчать державну мову – сучасну та древню, також у них є заняття з етики, соціології, політології, економіці, і з різних ремесел.
Ставлення до здоров'я дитини
Японські діти – рекордсмени здоров'я. Ростити найбільш витривалих дітей на Землі японським батькам допомагає природна мудрість, підкріплена історичними традиціями. Японці практикують сімейне харчове виховання: проявляючи максимальну гнучкість і терпіння, вони прищеплюють дітям шанобливе і грамотне ставлення до їжі.
Багато уваги приділяється загартовуванню – немовлят там не кутають, а шкарпетки дітям надягають у крайньому випадку. Примітно, що про наявність застуди батькам вказує холодний живіт малюка. У такій ситуації їм потрібно одягнути теплий пояс. Кашель, підвищена температура і нежить – не привід вважати дитину хворою. Лікуються всі, в основному, антибіотиками. Дуже популярні в Японії щеплення, включно з протираковими. Такий підхід до виховання здорового способу життя дозволяє японцям називатися найздоровішою нацією на землі.
Принципи японського виховання
Підводячи підсумки, можна відзначити кардинальну відмінність принципів японського виховання дітей від більш звичного європейського. Кажучи коротко про його головні нюансі, можна сказати:
- до 5 років дітей не можна лаяти;
- неприпустимо висловлювати свою владу над дітьми;
- виховання любові до матері;
- право на самостійне формулювання своїх оцінок;
- виховання колективістів, де всі рівні;
- розвиток особистих талантів.
Виховання дитини починається навіть до народження – цим батьки показують, наскільки бажана і кохана їхня майбутня дитина.
Хлопчики та дівчатка
Тут окремо варто відзначити ще одну типово характерну рису японського виховання дітей – розділення за гендерною ознакою. До виховання дівчаток та хлопчиків в сім'ях різний підхід. Хлопців не допускають на кухню, також їм заборонено брати участь в господарських справах. У шкільному віці навантаження і них набагато більше, ніж у дівчаток - у них є додаткові заняття в клубах і гуртках. Дівчатка в цей час гуляють зі своїми подружками в розважальних парках, і базікають про своє, дівоче.
Безсумнівно, застосування традиційних методів виховання, посилених сучасними розробками вчених, дає можливість виховувати маленьких японців з почуттям «плеча», потрібності іншим, корисності людству. І саме такі способи виховання не дозволяють забувати про народні традиції і бути Людиною в прямому сенсі слова. І таке ставлення до своїх дітей у японців не може не викликати почуття поваги у нас.
Ікудзі — незвична і дуже часто дивовижна система виховання. Так вважають багато наших співвітчизників. Але тим не менш, вона дійсно апробована часом, і показала відмінні результати, з чим не можна не рахуватися.
