Самодисципліна – це розвиток внутрішніх якостей людини, завдяки яким, контролюючи поточні, миттєві бажання, можна поставити мету і досягти її. Саме самодисципліна і є тією важливою складовою дорослішання і відповідальності як за свої, так і за чужі дії. Це розуміння і грамотна розстановка певних кордонів для самого себе, у ході проходження яких людина рухається саме в потрібному їй напрямку.
Але самодисципліна не виникає сама по собі. Це навичка, яка розвивається роками. Ще з ранніх літ, коли батьки висувають певні закони і правила поведінки, дитина починає навчатися самодисципліни. Помічено, якщо дитині дозволити робити все і не ставити заборон навіть на норми поведінки, то діти виростають надто розпещеними, вони не цінують ні речей, ні людей і рідко досягають високого статусу в суспільстві, тому що не звикли працювати на мету. Важливо навчитися грамотно встановлювати ці правила, тоді і виховання самодисципліни дітей буде рухатися гармонійно. Чому грамотно? Тому що, якщо правил не буде або вони будуть дуже суворими, це призведе до того, що дитина не зможе стати особистістю, яка самостійно приймає обдумані рішення, оцінює майбутні ризики і міру власної відповідальності.
Як розвинути самодисципліну у дитини?
Передусім потрібно продумати і визначити межі, за які у вашій родині не виходять. Це стосується як членів вашої дитини, так і вас самих. Своїм прикладом батьки показують, що це не тільки заборона для малюка, а так взагалі не прийнято чинити в суспільстві. Важливо, щоб діти розуміли причини таких правил. Необов'язково давати складні пояснення - досить того, щоб ваша дитина розуміла, що рамки поведінки не з'являються просто так, їх потрібно дотримуватися з певної причини. Так вона привчається до розуміння причинно-наслідкових зв’язків між речами, і в інший подібній ситуації у дитини вже буде базовий набір «інструментів» для вирішення подібних проблем.
Потрібно говорити: «Піднеси-но руку на відстані до гарячої праски - відчуваєш, що руці стає тепло? Значить вона гаряча, і не потрібно торкатися неї, якщо не хочеш обпектися» - замість простого: «Не можна». «Тато дуже втомився на роботі, і йому потрібно виспатися, щоб завтра він був бадьорий. І тоді він зможе з тобою пограти, провести побільше часу. А зараз і тобі варто лягти раніше, щоб завтра були сили грати з татом».
Щиро цінуйте допомогу і підтримку з боку дітей. Особливо треба відзначити ті ситуації, у яких дитина поводить себе відповідно до висунутих вами норм поведінки: «Ти молодець, що перед сном вирішив зібрати всі іграшки по місцях».
Не поспішайте відразу заспокоювати дитину, якщо вона не дотрималася правил і почувається через це погано. Це елемент дорослішання, щоб у подальшому їй було простіше розуміти, що погано, а що добре. Поясніть їй, що помилки - це нормально, на помилках люди навчаються, як саме чинити в різних життєвих ситуаціях. Звички формуються ще з раннього дитинства, а в подальшому їх вкрай складно перебудувати самій дитині. Тому потрібно спочатку виховувати й заохочувати в дітях правильні звички. Таким чином, є неприйнятним, якщо батьки вирішили піддатися на крики або сльози дитини і змінюють межі дозволеного. Діти, які розуміють, що можна отримати щось, просто влаштувавши істерику, надалі користуватимуться саме такою схемою поведінки.
Не варто завжди заохочувати дитину матеріальними цінностями, грошима або солодощами. До цього діти дуже швидко звикнуть і будуть оцінювати свої подальші дії з точки зору вигоди. Вони почнуть діяти від зворотного: «Купи мені цю машинку, а я посуд помию». Батьки думають, що таким чином теж прищеплюють дитині правильні звички, але вони тільки підкуповують її. А в подальшому в подібній ситуації дитина просто не буде виконувати ту чи іншу дію за «безкоштовно». Найкраще заохочення - це похвала, а найкраще покарання - несхвалення. Хваліть дітей за правильні, хороші вчинки, нехай вони відчують гордість за себе. А коли діти погано поводяться, поясніть, чому так робити не можна, нехай вони відчують сором.
Досягнення цілей, завдяки чому і розвивається самодисципліна, може тривати досить довгий час, тому варто звернути увагу на розвиток у дитини такого важливого досвіду, як терпіння. У ранньому дитинстві діти отримували все миттєво, і такий підхід залишається у них і в подальшому. Коли виникає необхідність щось почекати, то дитина швидше за все поводить себе дуже емоційно. Починайте готувати її до цього почуття заздалегідь. Якщо дитина щось просить, необов'язково саме в цей момент кидати всі свої справи і виконувати ці прохання. Скажіть дитині, що зможете виконати це прохання після чогось іншого: «Я домию посуд, і тоді зможу прочитати тобі книгу».
Створюйте ситуації і заохочуйте дитину, якщо вона хоче зробити щось таке, що вимагає тривалого часу. Запропонуйте зіграти у гру, коли за день можна робити тільки кілька ходів. Посадіть рослину в горщик і протягом певного часу спостерігайте, як вона буде рости.
Самодисципліна дитини може будуватися на багатьох чинниках, але важливо, щоб вона була осмисленою. Так ви підготуєте свою дитину до працьовитості, до цінності досягнення цілей, до відповідальності. А це важливі складові для формування сильної, самостійної особистості.
